Чотири роки атак на міста України: що відбувається
Від Редакція УС
Українські міста під ударом: чотири роки цілеспрямованого знищення
Від жовтня 2022 року Росія веде систематичні удари по міській інфраструктурі України. Київ, Львів, Харків та десятки інших міст регулярно потерпають від ракетних обстрілів і атак безпілотників, які руйнують житлові квартали, об’єкти енергетики та цивільну інфраструктуру.
Це явище дослідники й містобудівники дедалі частіше називають урбіцидом — цілеспрямованим знищенням міського середовища як такого. Йдеться не лише про фізичне руйнування будівель, а й про витіснення мешканців, розрив соціальних зв’язків і поступове знищення міської ідентичності.
Чотири роки під ударами
Починаючи з осені 2022 року масштаб атак на українські міста суттєво зріс. Росія перейшла до регулярних комбінованих ударів, у яких ракети різних типів поєднуються з іранськими дронами-камікадзе типу «Shahed». Основними цілями стають електростанції, теплові мережі, водопостачання та транспортні вузли.
Харків, розташований за кілька десятків кілометрів від кордону з Росією, залишається одним із найбільш постраждалих міст. Регулярні обстріли змусили значну частину населення покинути місто. Київ і Львів, незважаючи на відстань від лінії фронту, також систематично опиняються під ударами, що призводить до жертв серед цивільного населення та руйнування інфраструктури.
Експерти наголошують: подібна стратегія спрямована на те, щоб зробити повсякденне міське життя нестерпним. Перебої з електроенергією, теплом і водою в холодну пору року безпосередньо загрожують здоров’ю та безпеці людей, змушуючи їх залишати домівки.
Відновлення під час війни
Попри тривалі бойові дії, українські міста намагаються відновлювати зруйноване. Комунальні служби оперативно ліквідують наслідки ударів, міжнародні партнери надають обладнання та фінансову підтримку. Проте фахівці попереджають: повноцінна відбудова можлива лише після завершення активної фази війни, оскільки нові атаки знищують уже відремонтовані об’єкти.
Питання відновлення українських міст залишається в центрі уваги міжнародної спільноти. Водночас сам факт того, що цивільна міська інфраструктура стає мішенню, фіксується як потенційне порушення норм міжнародного гуманітарного права.
Чотири роки цілеспрямованих ударів по українських містах свідчать про те, що руйнування міського середовища є свідомою складовою російської воєнної стратегії, а не випадковим наслідком бойових дій.