Анатолій Криволап: коні, авто і мистецтво у 80
Від Редакція УС
Живописець Анатолій Криволап — про коней, автомобілі та мистецтво на порозі ювілею.
Анатолій Криволап — один із найвідоміших українських живописців сучасності — наближається до восьмидесятиріччя з тим самим внутрішнім спокоєм, що відчувається і в його полотнах. Видання «Українська правда» опублікувало матеріал про художника, в якому йдеться про його світогляд, захоплення та ставлення до власного успіху.
На відміну від багатьох людей свого покоління, Криволап не схильний до ностальгії чи гіркоти. Він не сортує почесні грамоти і не скаржиться на молодь — натомість продовжує працювати, захоплюватися кіньми та автомобілями, залишаючись художником у повному розумінні цього слова.
Людина, яка не зупинилася
Матеріал звертає увагу на рідкісну для людини похилого віку рису — збереження живого інтересу до світу. Криволап не озлобився, не замкнувся у власних образах і не почав заздрити чужим досягненням. Це, за словами авторів публікації, і є одна з ключових характеристик його особистості.
Коні — не лише естетичне захоплення митця, а й наскрізний образ у його творчості. Тварини з їхньою силою та свободою органічно вписуються у філософію живопису Криволапа, де колір і форма передають емоційний стан, а не буквальну реальність.
Окрема увага в матеріалі приділяється темі грошей і матеріального успіху. Роботи Криволапа входять до числа найдорожчих серед сучасних українських художників — і це факт, якого він не приховує, але й не робить центром свого існування. Фінансовий успіх не змінив його людської суті.
Мистецтво як спосіб існування
Автомобілі — ще одне захоплення художника, яке, на перший погляд, здається несподіваним для людини мистецтва. Проте для Криволапа це логічне продовження інтересу до руху, динаміки та форми — тих самих категорій, що живлять його живопис.
Публікація «Української правди» не претендує на повну біографію чи аналіз творчості. Це скоріше портрет — людини, яка прожила довге й насичене життя і при цьому зберегла в собі щось важливе: цікавість, відкритість і відсутність внутрішньої жовчі.
Для українського культурного контексту, де вік нерідко асоціюється з відходом у тінь, приклад Криволапа виглядає як нагадування про те, що творче довголіття — цілком реальна річ.