Президент Аргентини Хав’єр Мілей представив пакет економічних та інституційних реформ із метою закріплення бюджетної рівноваги та обмеження здатності держави витрачати більше, ніж вона отримує. Серед найпомітніших заходів — так звані «фіскальні кайдани», механізм, який зобов’язував би закривати або призупиняти діяльність державних структур у разі тривалого дефіциту державних фінансів.
Пропозиція спрямована на інституціоналізацію реформ, які ліберальний уряд послідовно проводить із моменту приходу Мілея до влади наприкінці 2023 року. За допомогою цього інструменту адміністрація прагне зробити бюджетну рівновагу незалежною від політичної волі чинної влади та закріпити її в обов’язкових нормах із автоматичними наслідками у разі порушення.
Реформа Центрального банку — ще один ключовий елемент
Поряд із фіскальними кайданами пакет передбачає реформу Центрального банку Аргентинської Республіки (BCRA). Хоча повні технічні деталі ще не розкрито в доступній інформації, ініціатива вписується в ширшу стратегію уряду зі скорочення ролі держави в економіці та обмеження грошової емісії — одного з ключових напрямів економічної програми Мілея з початку його каденції.
Аргентинський президент неодноразово наголошував, що бюджетний дефіцит є першопричиною структурних проблем аргентинської економіки, зокрема хронічної інфляції та валютної нестабільності. Нові реформи, за словами уряду, покликані юридично закріпити досягнуті результати, щоб майбутні адміністрації не змогли їх скасувати.
Проєкт із непевною підтримкою в Конгресі
Успіх цих ініціатив значною мірою залежатиме від їхнього проходження через законодавчий орган. Коаліція Мілея не має власної більшості в Конгресі, що змушує уряд шукати підтримку в інших фракцій для просування реформ. Це стало одним із головних перешкод, з якими ліберальна адміністрація зіткнулася протягом першого року правління.
Пропозиції викликали дискусію в Аргентині: одні вважають їх необхідним кроком для забезпечення економічної стабільності, інші застерігають, що настільки жорсткі механізми можуть обмежити здатність держави реагувати на кризи або соціальні надзвичайні ситуації.