Трамп допускає контроль над іранською нафтою
Від Редакція УС
Американський президент допускає встановлення контролю над іранськими нафтовими ресурсами.
Президент США Дональд Трамп не виключив можливості встановлення американського контролю над іранськими нафтовими ресурсами, порівнявши потенційний сценарій із ситуацією у Венесуелі. Про це повідомляє «Українська правда» з посиланням на відповідні заяви американського лідера.
Трамп висловив думку про те, що Сполучені Штати могли б отримати важелі впливу на іранський нафтовий сектор — за аналогією з підходом, який він застосовував щодо Венесуели. Конкретних деталей щодо механізмів такого контролю або часових рамок президент не уточнив.
Контекст заяви
Подібні висловлювання Трампа звучать на тлі тривалої напруженості між Вашингтоном і Тегераном. США впродовж кількох адміністрацій послідовно застосовували санкційний тиск на Іран, зокрема у сфері нафтового експорту, намагаючись обмежити доходи країни, які, на думку американської сторони, спрямовуються на фінансування регіональних конфліктів та ядерної програми.
Венесуела, яку Трамп згадав як приклад, протягом останніх років також перебувала під жорсткими американськими санкціями. Вашингтон у різний час намагався обмежити доступ уряду Ніколаса Мадуро до нафтових надходжень, визнаючи водночас альтернативне керівництво країни.
Іран є одним із найбільших виробників нафти у світі та членом ОПЕК. Попри санкції, країна продовжує експортувати вуглеводні, зокрема до Китаю. Будь-які кроки до встановлення зовнішнього контролю над іранськими енергетичними ресурсами були б безпрецедентними і, вочевидь, зустріли б жорсткий спротив як із боку Тегерана, так і з боку міжнародної спільноти.
Наразі незрозуміло, чи є ці слова частиною конкретної стратегії Вашингтона, чи відображають особисту риторику президента під час переговорного тиску на Іран. Офіційних коментарів від Держдепартаменту або Ради національної безпеки США щодо цієї заяви на момент публікації не надходило.
Ситуація навколо іранського ядерного досьє та нафтових санкцій залишається одним із ключових вузлів напруженості на Близькому Сході, і будь-які сигнали з Вашингтона уважно відстежуються як регіональними гравцями, так і світовими ринками енергоносіїв.