Символи України: тризуб, вишиванка, соняшник — звідки і що означають

Синьо-жовті кольори в українській геральдиці мають давнє коріння. Ще за часів Галицько-Волинського князівства золотий лев на синьому тлі — поєднання тих самих кольорів. Під час козацьких війн синій і жовтий найчастіше з’являлися у козацькому одязі та прапорах.

Офіційно синьо-жовтий прапор став державним символом Української Народної Республіки у 1918 році. Під час радянської окупації він був забороненим — і тому вдвічі дорогим. Його підняття на мітингах 1990-х було символом повернення незалежності.

Тризуб — один з найдавніших символів на цих землях. Його зображення знаходили на монетах, печатках і кераміці часів Київської Русі X–XI століть. Зокрема на монетах князя Володимира Великого (980–1015), який охрестив Русь.

Походження форми тризуба досі дискутується. Найпоширеніші версії: стилізоване зображення сокола в польоті (сокіл — символ сили і козацької доблесті), якір — символ надії і морської сили, або ж родовий знак династії Рюриковичів.

У Радянському Союзі тризуб був забороненим символом — його використання переслідувалось. Саме тому він став знаком спротиву і ідентичності для українського підпілля і діаспори.

Вишиванка — вишита сорочка — не просто одяг. Це мова. Кожен регіон України мав свій орнамент: Полтавщина — геометричний чорно-червоний, Гуцульщина — яскравий і квітковий, Поділля — білий по білому. За орнаментом можна було «прочитати» звідки людина, її стан, вік і навіть побажання.

Вишитий одяг відомий ще зі скіфських часів — за свідченням Геродота (V ст. до н.е.), давні мешканці цих земель носили вишитий одяг. Але як символ національної ідентичності вишиванка оформилась у XIX столітті — під час національного відродження.

Сьогодні вишиванка стала маркером національної ідентичності українців — часто її вдягають іноземці, щоб підтримати Україну. Щорічно третій четвер травня відзначається Всесвітній день вишиванки — у ньому беруть участь українці на всіх континентах.

Калина — мабуть найемоційніший з усіх народних символів. У фольклорі згадки про калину зустрічаються понад 270 разів — у жодного іншого дерева немає такої «літературної слави».

Калина уособлює красу, кохання та смуток, особливо в контексті втрат. Червоні ягоди — символ крові роду, вогню і безсмертя. Кущ, що цвіте навесні і дозріває восени, символізує циклічність життя.

Калину вплітали у весільний вінок, прикрашали нею коровай, вишивали на рушниках. Легенда розповідає про дівчину Калину, яка завела ворогів у болото, пожертвувавши собою — і на місці її загибелі виріс кущ.

Соняшник символізує Батьківщину — де б ми не були, завжди в думках тягнемося до неї, як соняшник до сонця. Це символ тепла, праці, миру і світла. Офіційно Україна — найбільший виробник і експортер соняшникової олії у світі.

Соняшникові поля на Донеччині і Запоріжжі — це пейзаж, який ідентифікує Південь і Схід України. Жовті поля з яскравими квітками під синім небом — це і є буквальне зображення українського прапора.

Верба в Україні — символ весни, відродження і рідного дому. Верба — прадерево життя, символ родючості, весни, але водночас і вдівства. Гнучка і витривала — вона гнеться, але не ламається. Це метафора самого українського народу.

Без верби і калини нема України — каже прислів’я. Верба росте біля води — а вода в народній уяві це початок і продовження життя. Гілочки верби святили у Вербну неділю і використовували як оберіг для худоби і дому.

Рушник — вишитий полотняний рушник — супроводжував українця все життя. На рушнику зустрічали гостей хлібом-сіллю. На рушнику стояли молодята під вінцем. На рушнику несли до церкви немовля. На рушнику проводжали в останню путь.

Кожен орнамент на рушнику несе значення: дуб — сила і довголіття, калина — краса і кров роду, голуби — вірність і мир, виноградна лоза — продовження роду і достаток. Рушник з передбачливо вишитими символами міг розповісти про сім’ю більше ніж будь-який документ.

Лелека — один з найулюбленіших народних символів. Якщо лелека оселяється на хаті — це знак щастя, достатку і добра для господарів. Знищити гніздо лелеки вважалось великим гріхом.

Лелека прилітає навесні і відлітає восени — він символізує сезонність, повернення і зв’язок рідного краю. В народних піснях лелека — вісник весни і хранитель домашнього вогнища.