Звільнені цивільні полонені — без підтримки держави
Від Редакція УС
Звільнені цивільні полонені залишаються сам на сам зі своїми травмами без жодної підтримки з боку держави.
Люди, які пережили російський полон як цивільні, після повернення додому нерідко опиняються в правовому й соціальному вакуумі. На відміну від військовополонених, вони часто не мають чіткого статусу, а отже — і доступу до реабілітаційних програм, матеріальної допомоги чи психологічної підтримки з боку держави.
Проблема набула розголосу після публікації на сайті «Української правди», яка звернула увагу на становище колишніх цивільних заручників. Видання зафіксувало: після звільнення такі люди фактично залишаються сам на сам зі своїми травмами й побутовими труднощами.
Хто вони і чому їх не помічають
Цивільні, яких утримували в російському полоні, — це мешканці окупованих або прифронтових територій, яких затримували за підозрою у зв’язках з українськими силовими структурами, або просто через присутність у «неправильному» місці в «неправильний» час. Їхній досвід — катування, ізоляція, невизначеність — нічим не поступається тому, що переживають військові. Проте формально вони не є учасниками бойових дій.
Саме через цю правову прогалину колишні цивільні полонені не потрапляють під дію більшості державних програм допомоги ветеранам і звільненим із полону. Вони не отримують виплат, передбачених для захисників, і не мають гарантованого доступу до безоплатної психологічної реабілітації.
Що відбувається після повернення
Правозахисники та волонтерські організації фіксують типову картину: людина повертається додому виснаженою фізично й морально, але державні структури не мають чіткого алгоритму роботи з нею. Родини таких людей також залишаються без супроводу. Допомогу найчастіше надають громадські організації — але їхні ресурси обмежені.
Ситуацію ускладнює і те, що частина звільнених повертається з тимчасово окупованих територій, де вони провели місяці або роки. Їм потрібна не лише психологічна, а й документальна та юридична допомога — відновлення втрачених паперів, підтвердження місця проживання тощо.
Правозахисна спільнота вже тривалий час наполягає на законодавчому врегулюванні статусу цивільних, які побували в полоні. Поки відповідні зміни не ухвалено, ці люди фактично залишаються чужими у власній країні — попри все, що їм довелося пережити.