Суспільство

Волинська трагедія: чому поляки охолонули до українців

Майже половина поляків вважає Волинську трагедію головною причиною погіршення свого ставлення до українців. Такі дані оприлюднило видання Українська правда з посиланням на результати соціологічного дослідження.

Згідно з опитуванням, 45% респондентів із Польщі назвали саме події на Волині визначальним чинником, який вплинув на їхнє сприйняття України та українців загалом. Це свідчить про те, що історична пам’ять залишається одним із найчутливіших вузлів у двосторонніх відносинах двох сусідніх народів.

Історична рана, яка не загоїлася

Волинська трагедія — масові вбивства польського цивільного населення, скоєні в роки Другої світової війни на території сучасної Західної України, — досі є предметом болісних дискусій між Польщею та Україною. Польська сторона наполягає на офіційному визнанні цих подій геноцидом, тоді як в українському суспільстві оцінки залишаються неоднозначними.

Попри те що з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Польща стала одним із найважливіших партнерів України — приймаючи мільйони біженців і надаючи військову та гуманітарну допомогу, — питання історичної пам’яті продовжує створювати напругу між двома країнами.

Дані опитування вказують на те, що навіть на тлі спільної загрози та активної польсько-української солідарності частина польського суспільства зберігає критичне або насторожене ставлення до України — насамперед через незакриті історичні рахунки.

Чутлива тема у непростий час

Експерти давно звертають увагу на те, що Волинська тематика регулярно використовується як у внутрішньополітичних дискусіях у Польщі, так і в інформаційних кампаніях, спрямованих на підрив польсько-української єдності. Тому результати подібних опитувань потребують обережної інтерпретації.

Водночас цифра у 45% є показовою: вона демонструє, наскільки глибоко ця тема вкорінена у польській колективній пам’яті та як складно будувати міжнародне порозуміння, не звертаючись до важких сторінок спільної історії.

Обидві країни неодноразово заявляли про готовність до діалогу щодо минулого. Однак, як свідчать соціологічні дані, шлях до справжнього примирення залишається довгим і потребує чесної розмови — без замовчування та політичної кон’юнктури.